У ці турбулентні часи важливо зберігати розважливість і стабільний психічний стан. Завдяки соціальним мережам люди заводять багато френдів і мають швидкий доступ до неперевірених новин, бачать емоційні дописи лідерів думок, різноманітних диванних експертів, зіркових псевдопсихологів і непрофесійних аналітиків, що використовують трагічні приводи заради власних цілей.
Як не піддатися на запальні промови та не почати хейтити один одного, не стати жертвою шкідливих закликів та установок? Розбираємо стереотипи, які нині тиражуються в соціальних мережах.
Хто поїхав — зрадники / Хто залишився — божевільні
Подібні рішення важко даються і тим, хто залишився, і тим, хто виїхав. У стресі ми чітко розрізняємо: хто з нами, а хто проти нас, шукаємо підтримку правильності прийнятих рішень. Нам здається: якщо люди поводяться та мислять як ми, це є вірним. Коли ж хтось вважає інакше, ця особа стає для нас умовною загрозою, її аргументи піддають сумніву правильності нашого рішення. Не орієнтуйтеся на інших, це ваше життя, ваші вчинки, і для вас вони будуть найкращими.
Фото з Європи — не ок / Фото із загиблими ворогами — ок
Зараз головне сфокусуватись на Перемозі та на взаємопідтримці. Життя продовжується: як поводитися в соцмережах, це прояв особистості кожного. Якщо вам легше, коли ви постите новини, інфу щодо російських загиблих та бажаєте смерті путлеру — це нормально. Нормально й коли ви збираєте допомогу або намагаєтеся захистити своїх дітей від жахів війни.Чому ти волонтериш, а не працюєш / Чому ти працюєш, а не волонтериш / Чому ти нічого не робиш
Люди по-різному реагують на кризу в залежності від темперамента: хтось стає надзвичайно продуктивним, організує штаби, волонтерів та працює нон-стоп. Якщо маєте можливість — працюйте, сплачуйте податки: так ви підтримуєте економіку. Хтось може тільки дивитись новини. Для кожного є свій час адаптації, прийняття та пошуку варіантів, як жити в нової реальності фізично та психологічно. Зараз навколо — суцільне горе. Багато хто пропускає все через себе, дехто — взагалі «не в ресурсі». Вас переповнює енергія, ви ладні гори звернуть, знайти всі ліки та відвезти всю гуманітарку — чудово, та є люди, які не мають сили ні на що. Аби команда успішно працювала, потрібні різни типи людей, та головне — одна мета. Якщо вас нервує поведінка деяких людей, бо вони не надто активні, — це нормально, у кожного своя роль і функція у війні, навіть якщо вам вона не очевидна.Через тих, хто розмовляє російською, почалася війна / На Заході України «понаїхавшим» не раді
Ці ствердження — продукт російської пропаганди впродовж десятиріч, аби внести розбрат та розсварити українців, перенести увагу з зовнішнього ворога, зробити нас слабшими. Українці достатньо розумні, аби знати дві та більше мов, на відміну від самі-знаєте-кого. Усі, хто приїхав на Захід країни, стикаються з різними людьми та різним ставленням. І це нормально, це природа людей. Так було у 2014 році: хтось відкривається, допомагає, хтось піднімає ціни на оренду квартир, інші ж допомагають влаштуватися на роботу. Загалом люди не повинні забувати: це не туризм, до вас приїхали не через бажання мандрувати, а іншого варіанта не було.Ти не чоловік, якщо не йдеш до ТрО/ЗСУ / Чим я можу бути корисним в армії, я ніколи не тримав зброю в руках
Україна знаходиться у стані війни не перший рік, наразі в нас сильна та крута армія, ЗСУ — це любов. Та мужність не відміряється тим, був чоловік в армії, пішов він до лав ТрО — або ні. Ми довіряємо державі та слідуємо планам мобілізації, який затверджує Генштаб. Окрім військової служби, є багато роботи, яка також повинна виконуватися.
Ти п’єш каву, але ж не можна веселитися під час війни / Чого плачеш, є ті, кому значно гірше
Заборона на щастя зараз дуже велика, особливо для тих, хто поїхав та в безпеці. Люди не дозволяють собі радіти, відчувають сором, коли щось собі дозволили. Спосіб втіхи, який заохочується — втрати противника, їхні смерті, підірвана техніка, санкції. Так ми десенсибілізуємо негативну інформацію. Для підтримки бойового духа нам потрібен позитивний настрій, тож важливі взаємопідтримка, мотивуючі історії та меми в мережі. Коли ж людина хоче плакати — нехай. Крізь сльози вивільняється негативна енергія, людині з часом стає легше. Коли ми тримаємо все в собі, це може перетворитися на фізичні реакції тіла — зажими та хвороби, і на психологічні девіації. Ми не порівнюємо горе однієї людини з іншою. Якщо людина пережила насилля та біль і не може самостійно справитися — обов'язково потрібна професійна психологічна допомога.
- часто те, що дратує в інших, є у нас самих;
- часто те, чого ми собі не дозволяємо, дратує в інших, які це собі дозволили;
- наші сподівання від інших — лише наші сподівання, вони не обґрунтовані нічим, окрім наших уявлень;
- відчуття провини — від невиправданих вимог до себе згідно з якимись стандартами чи нормами;
- пропаганда працює, ворог веде інформаційну війну, намагається зробити нас слабшими та роз'єднати. Він не очікував, що ми насправді єдині, тож не піддаємось на маніпуляції, не сваримося, віримо в Україну та нашу Перемогу.
