Синдром провини вцілілого

Синдром провини вцілілого виникає в людей, які пережили особисто або були безпосередніми свідками травматичних подій (катастроф, війни, стихійних лих, насильства), і при цьому вижили та продовжили своє життя. 

Цей синдром актуальний для багатьох українців, які протягом війни перебувають у відносно безпечних місцях або виїхали за кордон. Також він притаманний тим, хто може продовжувати звичну рутину, зберігати роботу та можливості. 

Виникає порівняння свого життя та його умов із життями тих, хто, на нашу думку, втратив набагато більше. Або з тими, хто втратив саме життя. Базовою думкою людини стає впевненість, що їй просто пощастило, і перебування в безпеці та комфорті є незаслуженим. 

До цього доєднуються наступні прояви та симптоми: 

• постійне відчуття відсутності сил;
• відсутність цікавості до життя та самого бажання жити;
• проблеми зі сном;
• проблеми зі здоров’ям (розлади харчування тощо); 
• сором та небажання соціалізуватися та проявляти себе; 
• постійні або навіть нав’язливі думки, що ви мало робите для країни та Перемоги; 
• відчуття безпорадності; 
• у важких випадках — саморуйнівна поведінка або суїцидальні думки та дії. 

У результаті життя поставлено на паузу, відкладено або не приносить жодного задоволення.

Що можна зробити, аби полегшити проживання синдрому провини вцілілого?

Говоріть про свої почуття: сором провину, відчай, печаль, злість. У розмові ви можете дізнатися, що люди з вашого оточення переживають щось подібне. Розуміючи інших, ми краще осягаємо себе.

Спробуйте визначити, чим конкретно ви можете допомогти зараз. Окресліть напрями вашої допомоги та дійте. 

Зрозумійте, що зараз не може бути достатньої або недостатньої допомоги. Ви завжди можете бути корисні конкретній людині, ваша дія може бути надважливою для когось. Все, що ви робите, важливо. Частіше нагадуйте собі про це.

Дійте за принципом «від близького до далекого»: спочатку допоможіть тим, хто поряд. Згодом — родичам, знайомим, колегам, сусідам, далі — незнайомим. На допомогу прийдуть різноманітні волонтерські організації та інформаційні центри. Там завжди знайдуться справи, які вам підійдуть.

Не забувайте про важливість інформаційної війни. Розповсюдження перевіреної інформації про події в Україні — важливий внесок у Перемогу.

Прийміть факт, що ви точно не винуваті в тому, що відбувається. Ви також не можете все припинити. Прийнявши свою глобальну безпорадність, ми можемо ефективніше сфокусуватися на реальних маленьких кроках, які допомагають у щоденній боротьбі.

Послухати можна за цим посиланням.