Ніжна, як киця vs тверда, мов криця: еволюція образу жінки в українському суспільстві

Сучасна українська жінка має право бути або не бути ніжною, пробивати скляні стелі або займатись домашнім господарством і доглядом за дітьми. Чи навіть робити все разом, або ж не робити нічого з того. Але так було не завжди: у радянському суспільстві, вплив якого українки й українці відчувають ще досі, до жінки було багато вимог: щоби працювала на виробництві, доглядала за дітьми, обов'язково була заміжня. Сексу в СРСР не було, а от сексизм був, і його відголоски чутно ще й досі, — розбираємо штампи та показуємо еволюцію образу жінки незалежної України. 

Як у СРСР бачили жінку та як це вплинуло на сучасне українське суспільство

Погляди на роль жінки у радянському суспільстві були різними у різні роки. У 1920-х, наприклад, жінок активно залучали до виробництва та керування комітетами й профспілками. У 1930-х у зв'язку з демографічними кризами прийшов «культ матері». Згодом образ жінки-робітниці знов підтримувалася пропагандою, а на практиці ж ролі розподілялися так: чоловіки займалися управлінням і виробництвом, а жінки мали поєднувати заробляння грошей, виховання дітей і хатні справи. До того ж жінка несла більшу відповідальність за дітей і побут, ніж чоловік. 

Декларована громадянська рівність не стосувалася політичного життя. Жінки могли претендувати на членство у партії, але не на посади в керівних органах. Максимум  — жінки очолювали профспілки та комсомольські організації.

СРСР залишив нам у спадок «традиційні» погляди на визначення ролей у сім'ї та розподіл хатніх обов'язків. Згідно з дослідженням соціологічної групи «Рейтинг» 2021 року, частіше «жіночими» обов'язками респонденти вважали приготування їжі (64%) та хатні справи (56%). Також жінки частіше йдуть у відпустку по догляду за дитиною. 

Деякі гендерні упередження, що були нормою в радянські часи, досі залишаються частиною повсякдення українського суспільства. «Жіночий день» раз на рік, «жінка-берегиня», «вона сама спровокувала своєю поведінкою», «ціль життя жінки — вдало вийти заміж». Українки та українці поступово відмовляються від цих упереджень, але деякі проблеми, що пов'язані з гендерною (не)рівністю, залишаються актуальними. 

Найпопулярніші радянські штампи щодо жінок 

Оберігайте жінку-матір

Жіночий день — 8 березня

Развєдьонка, фу! Не вберегла шлюб

Кожна жінка мріє вдало вийти заміж. Чоловік — голова сім'ї, він приймає рішення

Б'є — значить любить; сама напросилася; не потрібно було так одягатися

Оберігайте жінку-матір

Культ матері набув поширення в СРСР у період сталінізму, його метою було збільшення народжуваності, а причиною — величезні демографічні втрати внаслідок світових війн, репресій та Голодоморів. У 1944 році в СРСР ввели заохочення для багатодітних матерів: почесне звання «Мати-Героїня», орден «Материнська Слава» та медаль «За Материнство». 

За дослідженням соціологічної групи «Рейтинг», у 2021 році опитувані українці та українки вважали, що для чоловіків і жінок кар'єрні можливості є однаковими. Говорячи про виховання дітей, половина опитаних зазначили, що цим займаються обидві статі. Водночас 41% респондентів стверджували, що це частіше робить жінка.

Жіночий день — 8 березня

У перші роки існування Радянського Союзу влада обрала 8 березня днем, коли мали підкреслюватися досягнення «гендерної політики». Офіційна радянська риторика проголошувала рівність статей і засуджувала все, що цій «рівності» заважало. При цьому жінки часто були працівницями «другого сорту», адже вони претендували на пільги у зв'язку з доглядом за дітьми.

Проте вже у 1960-х роках день 8 березня втратив свій початковий сенс і перетворився на «свято жіночності». На листівках тепер зображали не жінок-робітниць, а жінок-матерів із букетами квітів. 

Развєдьонка, фу! Не вберегла шлюб 

На початку 1930-х СРСР був першим серед країн світу за кількістю розлучень. Коли ж до влади прийшов Сталін, розлучення та аборти стали засуджуватись суспільством і ставали майже неможливими відповідно до законодавства. У 1935 році в країні припинили виробництво контрацептивів, заборонили аборти. Для «зміцнення інституту сім'ї» у 1936 році прийняли закон, що ускладнив процедуру розлучення. Часто жінка десятиріччями жила з чоловіком, який міг вчиняти щодо неї фізичне, моральне та сексуальне насильство.

Якщо жінка хоче розлучитись, вона має на це право. Шлюб — процес добровільний, і для сучасної українки не має існувати штампу, що розведена жінка — нещасна, неправильна, що з нею щось не так. 

Кожна жінка мріє вдало вийти заміж. Чоловік — голова сім'ї, він приймає рішення

В одному з найпопулярніших фільмів радянського періоду «Москва сльозам не вірить» головна героїня — успішна жінка, яка зробила кар'єру. І все ж вона змушена приховувати свою заробітну плату і високий соціальний статус, аби «не образити» чоловіка. До того ж вона, коли повертається з роботи, має виховувати дитину та робити хатні справи. Такі погляди були поширені у більшості радянських сімей.

Сучасна жінка може хотіти шлюбу, а може й не хотіти. Наявність чи відсутність шлюбу — не привід дорікати жінці, яка обрала для себе певні пріоритети. Згідно дослідження «Рейтингу», 63% опитаних українців та українок зазначили, що в їхній парі немає чіткої ролі головного чи головної, і вони спільно розв'язують проблеми. Про те, що чоловік — головний, зазначили 21%, що жінка — 14%.

Б'є — значить любить; сама напросилася; не потрібно було так одягатись

Це, певно, найшкідливіші для українського суспільства штампи. Всі вони так чи інакше пов'язані з різними видами насильства, і всі були поширені у радянському соціумі. «Спідниця не має бути такою короткою, ти провокуєш», «Все життя його терплю, і ще потерплю» та інші фрази вказують на патріархальний уклад радянського суспільства з млявим законодавством щодо домашнього насильства та насильства в цілому. 

Насильство — це злочин, який не має залишитись непокараним. Реакція на будь-які його прояви має бути обов'язковою з боку жінки, а правоохоронні органи повинні належним чином виконувати свої функції. 

Якщо ви постраждали від домашнього насильства, подзвоніть 102 і попросіть допомоги спеціальної групи. Якщо у вас відмовились прийняти заяву, можна звернутися на гарячу лінію Національної поліції України за номером 0 800 500 202. 

Зараз, під час війни з Росією, стали відомі випадки фізичного та сексуального насильства щодо жінок з боку російських військових. Якщо сексуальне насильство у військовому контексті вже відбулося, необхідно підключати Офіс Генерального прокурора за телефоном (096) 755-02-40 або через електронну пошту [email protected].

В Україні працює урядова гаряча лінія 1547, за якою можна отримати алгоритм дій у випадку проявів насильства. Національна гаряча лінія з питань протидії домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації — 116 123. Вона працює цілодобово.

Домашнє насильство в умовах війни: як діяти

Сексуальне насильство в умовах війни: як діяти

Квоти замість квітів: еволюція поглядів на роль жінки в незалежній Україні

(квоти у парламенті, заборона об'єктивації в рекламі, прийняття Стамбульської конвенції тощо)

У 1950 році в СРСР жінка не могла отримати кредитну картку, приймати протизаплідні препарати, розлучитися чи зробити аборт. У сучасному українському суспільстві жінки відіграють все помітнішу роль. Це стосується і кар'єри, і політики, і сфери оборони, і сім'ї. Є тенденція до збільшення присутності жінок в управлінських процесах та зменшення об'єктивізації жіночого тіла в медіа. 

Квоти

Відповідно до статті 154 Виборчого кодексу України на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року вперше в Україні застосували гендерну квоту в 40%. Згідно з дослідженням аналітичного центру «Вокс Україна», 52% респондентів підтримали ідею збільшення кількості депутаток до 40%, а 14% виступили проти. У Верховній Раді України частка жінок становить 20%. В обласних радах жінок 28%, а в сільських, селищних і районних радах частка жінок зростає до майже 40%.

Стамбульська конвенція

Українські активістки впродовж тривалого часу добивалися ратифікації нашою державою Стамбульської конвенції. Її метою є нульова толерантність до домашнього насильства. Україна підписала документ у 2011 році, а ратифікувала лише у 2022 році. 

Основні пункти Конвенції:

1. До ратифікації конвенції домашнє насильство в присутності дитини не вело до позбавлення батьківських прав. Нині права можуть бути обмежені.
2. В населених пунктах розгорнуть притулки для осіб, що зазнали або зазнають насилбства. Норма — 1 притулок на 10 тисяч населення.
3. Згідно зі Стамбульською конвенцією поліція матиме розслідувати випадки домашнього насильства незалежно від того, хто про нього повідомив. Тобто якщо жінка боїться сама повідомити поліцію, це можуть зробити, наприклад, сусіди, а поліція зобов'язана відреагувати.
4. Стамбульська конвенція узаконює стягнення компенсації щодо постраждалої особи від кривдника.

Жінки у Збройних силах України

До лав ЗСУ масово почали вступати жінки. Завдяки реформуванню армії за стандартами НАТО жінки можуть нести службу нарівні з чоловіками. В незалежній Україні поки дотепер було три генералки. У 2018 році першою звання генерал-майора медичної служби отримала Людмила Шугалей. У 2020 році звання генерал-майора отримала працівниця Служби безпеки України Юлія Лапутіна. У липні 2021 року військовослужбовиця Тетяна Остащенко стала першою бригадною генералкою.

За словами заступниці міністра оборони Ганни Маляр, наразі 50 тисяч жінок служать у ЗСУ, 38 тисяч — на військових спеціальностях. А серед цих 38 тисяч п'ять воює на фронті. Проте навіть на дев'ятому місяці повномасштабного вторгнення Росії в Україну українські військовослужбовиці стикаються з відсутністю засобів гігієни та маленьких розмірів взуття.

Фото: пресслужба Міноборони

Українському суспільству є куди рости: наприклад, частіше дозволяти жінкам займати не лише адміністративні, а й керівні посади в армії та політичних структурах. Розпад Радянського Союзу не знищив радянські стереотипи в Україні. Проте курс на євроінтеграцію, Майдан, російсько-українська війна змінили становище українських жінок. Українське суспільство і жінки зокрема продовжують трансформуватися та відігравати нові ролі.

Сімейні сценарії