Старший солдат Олександр Павленко та солдат Андрій Гнідець, обороняли Харківщину з перших днів повномасштабного вторгнення Росії.
На другий день війни, 25 лютого чоловіки вже збирали валізи та прийшли до військкомату. Їх призвали в один з підрозділів Нацгвардії у Харкові
«Саша подзвонив Андрію і сказав: «Я йду служити. Ти зі мною?». Андрій сказав: «Так». Мій Саша був справжнім чоловіком, він не міг ховатися і боятися», — розповідає Олена Павленко, дружина.
Олександр та Андрій товаришували сім’ями понад десять років. Разом чоловіки любили полювання та зналися на зброї. Звістка про війну застала Олександра на роботі. Він працював у службі охорони. О п‘ятій ранку зателефонував дружині аби повідомити, що сталося те, чого статися не повинно було.
«Ми були разом 18 років і це була наша така перша розлука. Саша постійно дзвонив мені у вільні хвилини та піклувався про мене. Нагадував, що потрібно бути пильною, щоб я берегла себе і сина, щоб не забувала розвиватися. Він ніколи не жалівся. В той день, мені було дуже тривожно на душі. Саша заспокоював мене і сказав: «Ми закріплюємось»», — ділиться Олена.
Олександр та Андрій як справжні друзі проходили службу в одному підрозділі та знаходились на одній позиції. 23 квітня російські окупанти вели прицільний обстріл позиції українських захисників поблизу Балаклії. 40 хвилин під щільними обстрілами гвардійці відбивали атаку, поки їх накривала крупнокаліберна артилерія. Один з російських снарядів потрапив у бліндаж, де знаходились побратими. Воїни отримали поранення несумісні з життям та загинули на місці.
В ніч проти 18 липня росіяни обстріляли Київський район Харкова. Фото наслідків
ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин
