Лікарняний етюд

Хтось забув прикрити двері. Я лежу на протязі. Лікарняне ліжко повернене до вікна. Там клени. Шкода, що не липи, вони так м’яко пахнуть.

Я й сама вкрита листяним простирадлом з намальованими червоними сонечками.

Я лежу вкрита про шию, бо мама завжди лякала протягом, і бабуся. І піднятими руками ловлю повітряних пташок, поривчастих, стрімких. А як закинеш руки за голову, то ці пташки підхоплюють, та ніяк не піднімуть, бо що ж то за халепа з трубками-катетерами.

Пташки граються зі мною, прослизають крізь пальці, намагаються вдертися під простирадло. Але ні, там поки температурно. Згодом.

Дерева дужче й дужче розхитуються. Зелений такий різнобарвний. Бліді фіранки, навколо цього пейзажу, здаються ганебною рамою, створеною якимсь неробою. Чаруюся і нервуюся водночас.

Аж раз — двері зачинилися. Картина лишилась, а пташки полетіли. І ніхто в гомінкому коридорі не знав, як вони тут бавилися.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

ещё по теме:

Флешмоб по оказанию первой медицинской помощи

Нейрохирург: «Какая, нах...р, бесплатная медицина?!»

У половины детей в области есть прививки от кори, — ХОГА

Радость отсутствия боли, радость восстановленного тела, радость ощущения бытия

Видеосъемка операций. Как пациенту защитить себя

опубликовано

25 июня 2017

текст

Елена Лептуга

фото

Елена Лептуга

просмотров

213

поделиться

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: