Легенда стала казкою: в Театрі ляльок — премʼєра

В назві ми свідомо уникнули примітки «для малечі», оскільки так вже сталося, що дитячі вистави у театрі цікаві також і дорослим.

Фото: Марина Мілованова

Харківський театр ляльок презентує вже четверту премʼєру впродовж Великої війни. З перших днів вторгнення трупа театру грала в підземці, згодом — режисерка Оксана Дмітрієва поставила «Я норм» за пʼєсою Ніни Захоженко про підлітків на Київщині, в житті яких сталася велика страшна війна.

Театр ляльок у метро

Під час новорічних свят театр порадував прихильників виставою «Вертеп», зроблену сумісно з львівськими лялькарями. Премʼєра відбулася у Львові, потім — у Харкові. Оскільки традиційний вертеп складається з двох частин: релігійних мотивів, а також апелює до сьогодення, після «Вертепу» зʼявилася постановка «Вертеп. Війна. Вірші», зіткана з віршів Сергія Жадана. Здебільшого зі збірки «Життя марії». Всі ці вистави змушують глибоко рефлексувати сьогоднішні події, проживати сильні емоції.

Фото: Олександр Осіпов

 «Жираф Монс» — здається, щось із геть іншої області. Втім, ця вистава написана під акомпанемент «прильотів», коли росіяни гатили по Харкову щодня. Минулоріч драматург Олег Михайлов отримав пропозицію від режисерки написати пʼєсу. І не відмовив. Вихідними 27 та 28 травня всі охочі мають змогу її побачити.

Історію Михайлов вигадав декілька років тому. В її основі — міська легенда, яка минулої буремної весни знайшла нових героїв, а головне — щасливий фінал.

А звучить вона так:

« Жираф Монс з'явився у харківському зоопарку на початку 30-х років минулого століття. І одразу став улюбленцем дітей усього міста. До 9 років Монс жив у Гамбурзі з братами і сестрами, а один — засумував і став часто хворіти. Справа в тому, що жирафи стадні тварини і їм необхідне постійне спілкування з родичами.

Фото: Костянтин Зоркін

Одного разу Монс дуже застудився. Лікувати його запросили найвідомішого отоларинголога у місті — професора Степана Сурукчі. Того самого, що у 1905 році повернув голос співаку Шаляпіну. Професор був уже старенький і майже не виходив зі своєї п'ятикімнатної квартири у знаменитому Будинку «Саламандра» на Сумській, куди переїхав після революції зі свого розкішного особняка, де любив гостювати співак Шаляпін.

Фото: Костянтин Зоркін

Якщо лікар не міг відвідувати хворого, то вирішено було водити Монса до Сурукчі – благо будинок професора знаходився недалеко від зоопарку. Робили це рано-вранці, поки жителі спали, але все одно свідками візитів Монса до лікаря стали десятки містян. 

Якоїсь миті вранці біля зоопарку зібралося більше сотні людей, але жираф до них не вийшов — він одужав. За час хвороби Монс дуже прив'язався до професора, той теж полюбив незвичайного пацієнта.

Фото: Марина Мілованова

Коли в 1941 році в зоопарк розбомбили, а тварини розбіглися хто куди, Монс вирушив на єдину знайому йому адресу — Сумську, 17. Але професора Сурукчі там уже не було — на той час він уже помер. Іти Монсу було нікуди, тому він залишився в під'їзді, де раніше жив лікар. І мешканці під'їзду підгодовували Монса. Так тривало доти, доки до під'їзду випадково не заглянув німецький солдат. Побачивши біля ліфта жирафа, солдат злякався та застрелив бідолаху.

Де мешканці під'їзду поховали Монса — невідомо. Але вони його не з'їли – це відомо точно. Хоча самі під час окупації дуже голодували. Друзів не їдять!», — написав Михайлов.

Фото: Марина Мілованова

Художнє оформлення зробив відомий митець Костянтин Зоркін — у «ЄрміловЦентрі»  містяни могли бачити його роботи. До того ж, Костянтин — художник вистави «Вертеп».

Фото: Олександр Осіпов

Харківську історію воєнної весни митці рекомендують до сімейного перегляду. 28 травня об 11 та 16 годині

На світлині — режисерка, художник та автор пʼєси після премʼєри.