Квартира-бункер: під землею — кухня, спальня, вбиральня, і все це — на глибині кількох метрів, ще й накрите залізобетонною плитою

Олександр Чирва: Ми на собі відчули потребу в подібних приміщеннях, сховах. Наприклад, у мене приватний будинок, дореволюційний, і мій підвал небезпечний. У ньому не можна захиститися: може завалити вхід, там немає другого виходу, вентиляції тощо. І в таких саме умовах живе багато українців, у яких немає, де прихиститися, окрім соціальних сховищ, метро, або підвалів багатоквартирних будинків. Але там немає комфорту, неприємно перебувати. Тому ми розробили максимально комфортний варіант, аби сім'я могла почуватися і у безпеці, і в комфорті одночасно.



«СХОВ» зовні схожий на вантажний контейнер, яких багато було в Маріупольському порту. Площа всередині приблизно 17 квадратних метрів. Залишилося зробити лише внутрішнє оздоблення. Ми заходимо всередину «СХОВу». Тут ще пахне свіжою фарбою, вона навіть не всюди висохла.

Олексій Суслін: «СХОВ» має броньовані двері зі спеціальним замком. Тобто на випадок, якщо буде окупація, двері такі, що їх треба підривати вибухівкою. Сюди проникнути не зможе окупант. Це в нас буде витяжка, всмоктування повітря та приток повітря. Тут — фільтрація води. Тут, де ви стоїте, у нас буде зберігання речей, валіз, консервації. У цьому відсіку — морозильна камера.

Спальня, розрахована на трьох осіб, три комфортних ліжка, знаходиться в дальній частині. Потім кухня. Сусіднє приміщення — санвузол з душовою кабіною. Приміщення біля входу — технічне, де у нас знаходяться щитова, бойлер та витяжка.


Олексій Суслін, автор ідеї, показує, де і що буде розташовано.

Ідея створення такого сховища надійшла влітку, коли я був змушений розлучитися з сім’єю. Я мав працювати у Харкові, бо тут наше виробництво, а моя сім’я, на жаль, не змогла повернутися, бо вони боялися. У Харкові була складна ситуація: артобстріли та обстріли ракетами С-300. Тож я думав: що треба зробити, аби сім’я була зі мною, і ми вирішили робити такі сховища. Основна ідея — щоби воно було комфортним, аби сім’я могла знаходитися там тиждень і більше, якщо складна ситуація триває довгий час.

Укриття розраховане на досить довге перебування без потреби виходити з-під землі. У разі повного блекауту та відсутності води у «СХОВі» можна автономно жити щонайменше тиждень. Запасів води та потужності генератора, який і опалюватиме, і даватиме електроенергію, вистачить на сім днів. 



Олександр Чирва: Найкраща ідея приходить, коли ти на собі відчуваєш потребу в якихось речах. Отак і наші родини відчули потрібність у комфортних сховищах, бомбосховищах. Ми задумалися над розробкою проєкта комфортного укриття, яке повністю оснащене та підходить для автономного довготривалого життя. 

Багато українців 24 лютого опинилися в ситуації, коли треба терміново думати: де сховатися, що робити. Всі були у стресі, приймали якісь рішення, іноді неправильні. А коли ти знаєш, що в тебе є надійне сховище із запасом води, пального, з вентиляцією, що ти точно будеш захищений, уже значно спокійніше живеш і почуваєшся. Ти не хвилюєшся за родину, за дітей: бо у тебе під домом є захищений мінібудинок, в якому можна тиждень або місяць прожити та бути у безпеці.

Тож головна перевага і відмінність «СХОВу» від смарт-осель, які останні роки стали такі популярні у Харкові, квадратів по 15-20, так званих «шпаківень», — це безпека. 

Олександр Чирва: Це може захистити від легкої або важкої артилерії, ну, в наших розрахунках. Та якщо людина хоче захиститися, наприклад, від балістичної ракети, тоді треба глибше занурюватися, і товщу плиту…

На яку глибину?

Чирва: Ну, метрів на шість, якщо зануритися від даху до поверхні, відлити метрову плиту, то, певно, воно захистить і від великої балістичної ракети.

І це можливо виробити? Ви таке замовлення візьмете?

Чирва: Ну, так. Викопати глибшу яму нескладно, відлити плиту — теж просте питання.

Сам цикл виробництва такого бункера — два місяці. Найскладніше було розробити проєкт, аби все було згідно з будівельними нормами, усі комунікації були заведені правильно та функціонували. Бо ж ідеться про автономне, без підняття на землю, проживання протягом щонайменше тижня.

Розповідає Тимур Файзулаєв.

Тимур Файзулаєв: Ми будемо заводити основні комунікації для життєдіяльності та забезпечення автономної роботи цього бомбосховища, а саме: електроживлення, водопостачання, водовідведення, вентиляція. Додатково «СХОВ» може бути обладнаний інтернетом, системою сповіщення аварійного пожежогасіння. 

Основне місце для водокомунікацій — саме у цій частині. Воно заходить у підпілля бомбосховища, далі йде у машинне відділення, а після машинного відділення проходить по всьому бомбосховищу.

Гарантійний строк — 50 років, але загальний строк експлуатації необмежений. Для якісного використання бомбосховища ми пропонуємо, щоби наші експерти кожні два роки перевіряли його працездатність.

Виставивши рендери проєкту в мережу, розробники отримали купу коментарів: у країні війна, у людей немає грошей, це ніхто не купуватиме. Але підприємці певні: будуть. Вони вже роблять прорахунки для кількох клієнтів із Київщини. 



Про перші замовлення — Олександр Чирва.

Олександр Чирва: Наразі це чоловіки, хоча проєкт ми розробляли, аби він подобався насамперед жінкам. Ну, якщо подивитися на внутрішнє оздоблення, які там меблі та все інше, — це більше розраховано на жінок. Адже, як ми знаємо, жінки часто керують бюджетом і чоловіками, тож правильніше розраховувати на них. Але взагалі цей комфорт — на всю сім’ю: і на чоловіків, і на дітей. 

Якщо б вважали, що «СХОВ» не купуватимуть, — не розробляли б. Точно будуть купляти: маємо досвід великих країн, де не було війни, наприклад, Сполучені Штати Америки, але там уже понад 50 років високий попит на подібні споруди, сховища.

Коштуватиме такий «СХОВ» приблизно 60 тисяч доларів. 

Тимур Файзулаєв: Наприклад, я та моя сім’я зіткнулися з тим, що 24 лютого ми вимушені були піти до підвалу багатоквартирного будинку, котрий не має умов для довгострокового перебування. Там було дуже брудно, пильно, не було санітарного вузла, а моїй доньці сім років було на той момент, зараз вже вісім. Тому прийшла ідея спершу до Олексія, потім ми її підхопили. Саме комфортабельне бомбосховище.

Але багато хто каже, що сума 60 тисяч доларів зараз для українців — немаленька сума. Чи, думаєте, знайдуться такі люди, які купуватимуть?

Тимур Файзулаєв: Зараз ми робимо найскладніший проєкт, котрий має максимум комфорту. Будуть версії з меншим чеком, з меншою вартістю. Наприклад, коли це не одна сім’я купує, а декілька, три-чотири сім’ї, — це вже значно легше.

Але все одно це чималенькі гроші.

Тимур Файзулаєв: Звісно, чималенькі, проте найдорожче, що в нас є, — це життя і наші діти.