«Допомагаючи іншим, рятуємося самі»: волонтерка Ганна Гін

Надскладні операції без вихідних: півсотні на день. Сьогодні ми їдемо туди, де рятують поранених бійців. Розповімо про медиків, які лікують військових, про самих армійців і тих, хто допомагає військовим медикам: про волонтерів.

Сьогоднішня наша героїня — письменниця Ганна Гін. Ви могли читати її історії воєнного Харкова у Facebook, там Ганна має понад 50 тисяч підписників. Жінка від початку вторгнення поховала обох батьків. Несподівано для себе самої вона стала волонтеркою. Каже, це єдине, що допомогло їй вийти з тривалої депресії. Бо, допомагаючи іншим, ми рятуємося самі.

За допомоги своєї чималої аудиторії Ганна Гін збирає значні суми для медзакладу, де лікують поранених 

Із Ганною ми зустрічаємося на Салтівці, біля входу до супермаркету побутової техніки. Тут вона має забрати чергову партію телевізорів. Наша співрозмовниця лишає на касі 120 тисяч гривень.

«Проєкт почався абсолютно ситуативно, ніхто цього не чекав, не планував. Невідома дівчина написала мені в месенджер, що вони зібрали суму 350 євро та хотіли би допомогти адресно Харківському воєнному шпиталю. Попросила дізнатися, що їм потрібно.

Я підіймаю на вуха друзів, волонтерів, воєнних, аби дали контакти в шпиталі, що їм потрібно. Здобуваю контакт, набираю. І вони вирішили, що їм потрібен телевізор. Кажуть, великий телевізор, повісимо в холі. Нещодавно був чемпіонат футбольний, і хлопці не змогли дивитися матч на великому екрані. А от ми повісимо. 

Я зраділа. Дуже приємне відчуття, коли щось конкретне, потрібне покупаєш і передаєш. Пишу цим дівчатам, говорю: класно, ось вони придумали, на що. А дівчата мені відповідають: нє, ми хотіли на їжу чи на одяг.

А я вже з хлопцями розмовляла, своїм голосом. Я вже пообіцяла. І мені треба купити телевізор: тепер це справа честі».

Разом із Ганною партією телевізорів забирає військовослужбовець Нестор. Нестор каже: волонтери допомагають багато з чим, бо армії можна офіційно закупляти далеко не все

«Наразі волонтери допомагають усім, із чим ми до них звертаємося. Зараз стало набагато краще забезпечення від ЗСУ. Але є нюанси, які Збройні сили в принципі не поставляють: наприклад, туалетний папір, вологі серветки, засоби особистої гігієни, гелі для душа, шампуні. Це вже треба просити волонтерів».

Того ж дня, коли дізналася у військових медиків про телевізор і зрозуміла, що тепер десь має взяти гроші, Ганна написала пост на сторінці у Facebook.

Того ж дня, коли дізналася у військових медиків про телевізор і зрозуміла, що тепер десь має взяти гроші, Ганна написала пост на сторінці у Facebook.

«Потрапила в дурацьку ситуацію: я зобов'язана купити цей телевізор, але не потягну сама. І люди почали донатити, просто мої читачі, яких я знаю і не знаю, яких ніколи не бачила. Увечері того дня розумію, що ми купимо вже 10 телевізорів. Через день я розумію, що купимо 15, а на сьогодні їх уже 60».

Три великих плазми військові медики забирають в операційні. Згодом ми побачимо, для чого хірургам телевізори. Решту розставляють у палати.

«Уже краще. Поранення. Місце Бахмут. Учора евакуювали. Ми обороняли, держали позицію. Гранатами закидали. Так вийшло, що ранили», — говорить Віталій з Миколаєва. Вдома на нього чекають дружина та 12-тирічна донька. 

Поряд із ним — Максим. Їх евакуювали одночасно.

«Ми їхали на штурм зверху на БТР, я стрибнув із БТРа та одразу отримав удар, тупий удар просто в ногу. Думав, аби побратимам не було важко зі мною, бо я відчув, що не зможу бути в бою. Щоб вони зі мною не тягалися, я одразу зіскочив із БТРа, і мене хлопці вивезли. Почуваюся добре вже, слава Богу. Лікарі в нас відмінні, як і ми: усе заради Перемоги».

Ми піднімаємося на пару поверхів вище. У кількох операційних одночасно тривають операції. В іншій операційні медична бригада робить операцію на легенях молодому бійцю. Перед очима хірургів — дві великі плазми.

Начальник хірургічного відділення Андрій розповідає: нині запроваджують телемедицину, як і по всій країні. 

«Тепер ми можемо з цими телевізорами зв'язуватися з лікарями інших медичних установ для консультації, допомоги, поради тощо. До того ж можемо використовувати ці телевізори, щоби візуалізувати картинку чітко, у більшому форматі, аби зробити якусь мікрохірургічну маніпуляцію. Фактично це новий рівень хірургії, який ми намагаємося осягнути».

Поки триває операція, Андрій веде нас до свого кабінету на цьому ж поверсі. На підвіконні на звичайному папірці — різних розмірів металеві скалки. Великі, товсті, дрібні — усі, що прилітали по операційних медзакладу. 

Знову чуємо повітряну тривогу. Хвиля лунає і крізь вікна, і в додатках, і в раціях військових медиків. Але операцій ніхто не зупиняє. За ці місяці від 24-го лютого тут уже звикли до цілодобової роботи.

З операційної невдовзі виходить молодий хірург, його звати Максим. Ділиться враженнями від новеньких плазм.

«Звісно, це покращує зображення та якість надання допомоги. Масштабування проблемних зон, з якими ми боремося, так передається краще, тому це максимально позитивно впливає на результати нашої роботи. З огляду на логістику та якість надання допомоги, ми покращуємо її з кожним днем, із кожним місяцем. Проходимо навчання, стажування, тож якісність роботи зростає».

Як ви це все витримуєте?

«Працюємо. Заради Перемоги».

Поки ми були в операційній, Ганна Гін уже встигла поговорити з бібліотекаркою. Повернувшись додому, Ганна напише новий пост для збору на телевізори, а ще попросить українських книжок для поранених військових.

«Я сама не дуже дивлюся телевізор, і скептично поставилася до ідеї, що він потрібен. Та коли я заходила в палату вперше, вона була звичайною палатою, з усією тривожністю, яка несе лікарняна палата, із запахом лікарні. Але коли повісили перший телевізор, я зайшла подивитися — і це приміщення з телевізором перестало бути палатою. Воно стало за атмосферою як кімната. Домашня, затишна. Абсолютно іншій фльор з'явився у цього місця. 

Думаю — класно. І це тільки їх повісили. А потім під'єднали, і я приїхала. Заходжу, а хлопці лежать, телевізор працює, вони сміються, дивляться якусь комедію. Я розплакалася, настільки було приємно. 

Тоді я зрозуміла, що ми все правильно робимо. Є різні волонтерські проєкти. Складно визначити: це потрібно, а це не потрібно. Збирають на байрактар, на дрон, на тварин. Вони (збори) мають бути різні, їх має бути багато. І це один із таких неочікуваних, непопулярних зборів, але він класний, він заходить пацанам, і це — головне».

Притулок для тварин у Харкові