Бій під Крутами: історія перших українських «кіборгів» - Накипіло
Події

Бій під Крутами: історія перших українських «кіборгів»

  • Віктор Пічугін
  • 29 Січня

29 січня 1918 року українські школярі та студенти біля невеликого містечка Крути під Києвом 5 годин боролися проти чотиритисячного підрозділу червоної гвардії.

Передісторія

7 листопада 1917 року, після того, як більшовики на чолі з Володимиром Леніним захопили владу в росії, у Києві проголосили Українську Народну Республіку, до якої увійшли 9 губерній, населених переважно українцями.

Це викликало обурення у Ради Народних Комісарів у росії. У ніч із 11 на 12 грудня 1917 року більшовики спробували підняти повстання у Києві проти Центральної ради — представницького органу УНР. Спроба виявилася невдалою — українські війська роззброїли загони «червоних» та вислали їх ешелонами з України.

Через два дні Раднарком висунув «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Центральної ради», в якому містилося звинувачення українців у «нечуваній зраді революції» та вимогу припинити роззброєння червоногвардійців, виступити проти білогвардійців та фактично здати владу. В іншому випадку більшовики обіцяли розпочати війну з Україною. Підписали ультиматум Лев Троцький та Володимир Ленін, на позитивну відповідь вони дали Україні 48 годин — інакше вони погрожували оголосити війну Українській Народній Республіці.

Радянський уряд вирішив не чекати відповіді від Центральної Ради і 18 грудня оголосив Україну своїм ворогом і почав концентрувати біля її північно-східних кордонів Червону гвардію. 160 тисяч військових розташувалися біля Брянська та Гомеля.

20 грудня Володимир Винниченко та Симон Петлюра надіслали більшовикам досить різку відповідь, в якій було сказано, що росія не має права втручатися у внутрішні справи України, а червоногвардійців роззброюватимуть доти, доки вони загрожуватимуть новоствореній державі.

Требования УНР

Червона гвардія розпочала наступ. Командували силами «червоних» більшовик Володимир Овсієнко та есер-українофоб Михайло Муравйов. Радянські частини за місяць війни захопили Харків та Полтаву та під командуванням Муравйова рушили на Київ.

25 грудня більшовики проголосили Радянську Українську Республіку, її столицею зробили Харків. 30 грудня новостворений уряд Радянської УНР проголосив Центральну Раду нелегітимною, що дозволило російському Раднаркому формально перебувати поза війною в Україні, представляючи її як внутрішній конфлікт між двома столицями.

Українські війська були деморалізовані та втомилися від Першої світової та громадянської воєн. Але найбільше боєздатності армії УНР загрожували комуністичні агітатори, котрі переманювали на свій бік цілі загони.

Це була війна впливом… Наш вплив був менший. Він був уже остільки малий, що ми з великими труднощами могли складати якісь невеличкі більш-менш дисципліновані частини й висилати їх проти більшовиків. Більшовики, правда, теж не мали великих дисциплінованих частин, але їхня перевага була в тому, що всі наші широкі маси солдатства не ставили їм ніякого опору або навіть переходили на їхній бік, що майже все робітництво кожного міста ставало за ними; що в селах сільська біднота явно була більшовицька; що, словом, величезна більшість самого українського населення була проти нас, — Владимир Винниченко.

 

Саме тому для захисту столиці УНР вирішила залучати студентів-патріотів. 5 січня 1918 року студенти молодших курсів Університету Святого Володимира та Українського народного університету створили Студентський курінь Січових стрільців. Окрім студентів, до його складу увійшли учні старших класів гімназії Кирило-Мефодіївського братства. Загалом у курінь вступило приблизно 200 осіб, керував ними студент Українського народного університету Андрій Омельченко.

Бій під Крутами

26 січня Аверкій Гончаренко, командир одного з загонів, що обороняли шляхи до Києва, надіслав до столиці повідомлення про те, що йому терміново потрібне підкріплення — армія більшовиків атакувала все інтенсивніше.

Battle_of_Kruty

Допомога прийшла вже наступного дня — сто бійців Студентського куреня. Більшість із новоприбулих ніколи не брали участь у бойових діях. Крім того, у них було дуже мало зброї та боєприпасів: 16 кулеметів та саморобний бронепоїзд.

Студенты-участники боя под Крутами, автор неизвестен

Коли студенти прибули, Гончаренко разом зі своїми бійцями, студентами Київської юнацької школи вже відступив до залізничної станції Крути, від якої до Києва було 200 кілометрів.

Вранці до станції підійшли сили червоної гвардії та майже одразу розпочався бій. Захисники Крут, які за минулу добу встигли добре зміцнитися на станції, успішно стримували настання передового загону балтійських матросів під командуванням більшовика Ремнєва. Оборонників підтримували дві невеликі гармати та бронепоїзд – під їх обстрілом загинуло кілька десятків «червоних». Бої тривали понад п‘ять годин, українці відбили безліч атак, але майже половина бійців зазнали поранень або були вбиті.

Після того, як до Ремнєва на допомогу підійшли загони Михайла Муравйова, захисникам Крут довелося розпочати відступ — у них закачувалися набої і повністю вичерпалися снаряди для гармат. Більшості бійців вдалося дістатися до поїзда, який чекав на них під Крутами. Командир Студентського куреня Омельченко прикривав відхід основних сил штиковою атакою. Ця операція виявилася невдалою: Омельченко та частина Куреня загинули, але наступ більшовиків вони затримали.

При відступі 34 бійці розвідвзводу заблукали і потрапили в полон до червоногвардійців. Один із «червоних» командирів Євген Попов наказав спочатку катувати, а потім страчувати бранців. Учень 7 класу Кирило-Мефодіївської гімназії Григорій Піпський перед розстрілом заспівав «Ще не вмерла Україна». Гімн підхопили й інші полонені.

Під час бою на станції Крути українські сили втратили до 150 людей, втрати більшовиків становили близько 350 бійців.

Обороні Крут міг би допомогти великий загін Симона Петлюри, який на той момент був за 30 кілометрів від місця бою. Однак Петлюра вирішив, що його бійці більше потрібні у столиці, і вирушив до Києва. Попри те, що українським військам довелося відступити, оборона Крут дозволила затримати просування радянської армії до Києва, а пізніше, 9 лютого, укласти Берестейський мир. Так вдалося зберегти Українську Народну Республіку, щоправда, ненадовго: вже 1921 року території УНР поділили між собою Польща та радянська росія.

ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин

ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО

У разі масових заворушень на вулицях міста ми вас повідомимо