25 нот на секунду за роялем. Історія Ніколя

Ми зустрічаємося з молодим музикантом і його батьком біля Оперного театру в Харкові, де домовилися про відеозйомку на сцені. 18—річний Ніколя небагатослівний. «Розігрівається», щойно співробітники театру викочують рояль, — грає етюд за етюдом, не звертаючи увагу на оператора, який налаштовує світло, та фотографа, що раз у раз заглядає об'єктивом під руки.

Ніколя Мирошниченко вчиться в Харківському музичному училищі імені Б. М. Лятошинського на третьому курсі. Хлопець віртуозно грає на роялі, досягаючи неймовірної швидкості. Його знають далеко за межами країни й називають найперспективнішим піаністом України. Але ще 11 років тому батьки Ніколя не могли навіть мріяти, що син зможе зіграти хоча б примітивну мелодію: пальці хлопчика практично не рухалися, а медики взагалі обіцяли дитині коротке життя через генетичне порушення.

Під час пологів мати Ніколя пережила клінічну смерть. Антоніні раптово стало погано, «швидка» привезла жінку в пологовий будинок, де в неї сталася зупинка серця. Лікарі вирішили робити кесарів розтин, щоби врятувати дитину. Сталося чудо: жінка ожила, проте хлопчик народився з обширним інсультом. Після цього мати Ніколя впала в кому, а новонародженого відправили в іншу лікарню.

Мати та син возз'єдналися через місяць, і для сім'ї почався тривалий шлях боротьби за життя Ніколя. «Хтось мені колись сказав: якщо дитина народилася й не померла, вона повинна жити. Тому ми старалися. Я придумував усілякі методики, а Антоніна Станіславівна, мама Ніколя, — вона провізор, підбирала різні препарати», — зауважує батько піаніста.

«Я зрозумів, що потрібно прив'язати його харчування до вправ. Не можна, щоби дитину, як у нас прийнято: погодували та вклали спати. Це недобре. Погодували — рухайся», — ділиться Микола.

Поступово це почало приносити результати. Ніколя зростав, і батько придумував для нього все нові та нові вправи, проте пальці хлопчика ще практично не рухалися. Тоді Микола вирішив, що гра на музичному інструменті може допомогти. Він зізнається: виховувати генія навіть у думках не було, мета була — розробити моторику.

Коли Ніколя було приблизно сім років, вони з батьком обійшли всі розташовані неподалік музичні школи. Однак жоден педагог не наважився працювати з хлопчиком. Тоді чоловік почав учити його самостійно, хоча навіть не знав нот.

Батьки наполягали, щоби Ніколя вчився грати музику з листа, а не вчив ноти напам'ять. Сьогодні, через 11 років, молодий хлопець може зіграти будь—який твір з першого разу, не вивчаючи його заздалегідь. У його програмі — приблизно сім годин безперервного відігравання знаменитих світових шедеврів, а в мріях — відродження школи педагога Карла Черні, який навчався у Бетховена та був наставником Ліста.
Ніколя грає щоденно мінімум чотири години. Він дотепер відточує власну майстерність, хоча вже досягає швидкості гри 25 нот за секунду кожної рукою. Для порівняння: Любомир Мельник, якого прозвали «найшвидшим піаністом світу», грає зі швидкістю 19,5 нот у секунду. До того ж, Мирошниченко самостійно навчився грати на скрипці, альті, віолончелі, гітарі, домрі, мандоліні, балалайці, банджо та гобої. Незважаючи на це, генієм себе Ніколя не вважає.

Ніколя має учнів. За його словами, новачок може навчитися грати з листа всього за чотири місяці. «Черні — точно не знаю, за якою методикою, але, швидше за все, за схожою, — учив шість місяців, але він учив лише дорослих. При цьому він навчав не тільки грати, але й створювати музику, тобто викладав сольфеджіо, гармонію та всі відповідні предмети», — розмірковує Ніколя.

Хлопець захоплюється Шопеном, Бетховеном, Чайковським, а музичну культуру сьогодення вважає занадто простою. На питання, що він любить слухати для розваги, розгублено знизує плечима, бо не може згадати сучасного виконавця, який би подобався.

Про молодого піаніста з України дізналися за кордоном. Тепер його часто запрошують на міжнародні конкурси. Ніколя побував у Швейцарії, Росії та Білорусі, нещодавно повернувся зі США. В Україні він бере участь у десятках концертів, а також встигає з'їздити до прифронтової зони, щоби зіграти там для місцевих жителів. За словами батька, за роки війни вони з Ніколя побували в населених пунктах Донбасу впродовж усієї лінії розмежування.

До речі, Микола Сараєв, у минулому художник-оформлювач і далека від музики людина, почав виробляти скрипки. Серед його шедеврів — інструменти як класичних форм, так і химерних, дивацьких. Саме на батьківських скрипках грає Ніколя, а деякі він робить іншим музикантам на замовлення.

У хлопця великі плани: він бачить себе на одній сцені з Лондонським симфонічним оркестром, прагне гастролювати з концертами в кожній країні, яка подарувала світові знаменитих композиторів, і грати там їхні шедеври: в Австрії — твори Моцарта, у Польщі — Шопена, у Німеччині — Бетховена та Мендельсона.

Проєкт «Donbas Media Forum та міжрегіональне співробітництво для виробництва якісного контенту для Сходу України» впроваджується за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.